Premislia Christiana, 2001, T. 9

Stały URI dla kolekcjihttps://theo-logos.pl/handle/123456789/1035

Przeglądaj

Przeglądaj Premislia Christiana, 2001, T. 9 wg Autor "Skowyra, Marian"

Wpisz kilka pierwszych liter i kliknij przycisk przeglądania
Teraz wyświetlane 1 - 1 z 1
  • Miniatura
    Pozycja
    Z dziejów samborskich klasztorów
    Skowyra, Marian (Wydawnictwo Archidiecezji Przemyskiej, 2001)
    Місто Самбір розкинуте над річками Дністер і Стрвяж, як подають легенди було засноване в 1241 році. В 1390 році місту було надане Магдебурське право. І від того часу починається розвиток міста. Воно стало одним із найкращих розвинутих зпоміж Червінських Городів. У розвитку Самбора неабияку роль відіграли монастирі. Вже в XV столітті прибули тут для просвітницької діяльності Домінікани й Бернардин Отці Домінікани з перших днів після приходу до Самбора зайнялися проповідництвом, чим привернули до себе багатьох вірних. Історія другого монастиря поточилася у зовсім іншому напрямку. В 1498 році підчас нападу Турків Татарів і Волохів мученицькою смертю загинуло троє братів. У XVII столітті засновано наступних два монастирі: Єзуїтів і Сестер Бригідок. Однак не довгою була їхня діяльність. Парафіальний костел обслуговували Отці Місіонери. У XVIII столітті після поділу Польщі всі монахи, крім Отців Бернардинів, були змушені покинути Самбір. Такий стан тривав до половини XIX століття. Від того часу почали розвиватись жіночі монастирі. У міжвоєнному періоді працювало тут шість чернечих згромаджень, а саме: Альбертинки, Бернардини, Францішканки Родини Марії, Служебниці Дембіцкі, Служебниці Старовєйські і Шаритки. Ново прибулі жіночі згромадження за головну ціль своєї праці обрали: навчання і виховання молодого покоління, опіка над людьми старшими і хворими, чи то в лікарнях, чи в домах пристарілих, а також харитативна допомога найбіднішим жителям міста. Своєї праці не перервали навіть після вибуху II Світової війни, але ще з більшою жертовністю, часом навіть із загрозою для свого життя, служили ближнім. Однак після закінчення війни всім монастирям було зліквідовано майнові споруди. З цього ж приводу сестри, а також Отці Бернардини були змушені виїхати до Польщі. В роках комуністичної влади на Самбірщині діяло лише декілька релігійних осередків. В цьому числі Самбірський парафіяльний костел, в якому від 1786 року працювали дієцезіяльні ксьондзи. Після розпаду комуністичного режиму до Самбора повернулись лише сестри з Згромадження Францішканок Родини Марії, а парафію обслуговують Отці Воскресінці.